Andrei KARALENKA
BRAGIN-2013: “Брагінская дзесятка”, “Званы Чарнобыля” und Freundschaft
Кожны “чарнобыльскі” прабег – мемарыяльны: бег -- як рэквіем.
Трывожны, трагічны матыў не знікае яшчэ доўга -- гучыць і сёння ў хаце, дзе сяджу за кампутарам, будзе гучаць і ў полі на Дурной Савецкай Дачы, куды паеду праз гадзіну. Ён будзе суправаджаць мяне на зваротным шляху дамоў. І яшчэ доўга-доўга…
Гляджу на фатаграфіі -- чую:
“Спасибо всем, кто приехал почтить память людей, что пожертвовали собой, чтобы спасти нас от беды…”
Гэты прабег цяжкі і таму, што ад Гомеля – дарога доўгая на поўдзень, на Палессе, амаль залітае талай вадою: людзей у полі яшчэ няма – адчуванне пустой тэрыторыі, хаця бачна, што азімыя ўзыйшлі добра: у мінулым годзе іх нехта пасеяў.
Вёсак пры дарозе чамусці мала.
Мала – аб’ектыўна: Палессе, балоты. Але аб’ектыўнасць людзей, -- ці людзі? -- быццам бянтэжыцца пры параўнанні з астатняй тэрыторыяй Беларусі, бо неадвольна ўзнікае сумненне: ТУТ -- ЧАРНОБЫЛЬСКАЯ ЗОНА…
Далей у рэпартажы -- на русском языке: возможно, увидят спонсоры aus Deutschland: им легче перевести с русского.
Автор репортажа и руководитель делегации aus Deutschland: немцы привезли “гуманитарную помощь” в Брагинский район.
А от имени Дома-38 никто не приехал: они готовятся к очередному шоу под названием “Дожинки”.
Им “Колокола Чарнобыля” и чужая боль -- как и до лямпочки: у Дома-38 СВОЯ БОЛЬ – ЧМ по какккею.
В Доме-38, конечно, не читали роман Хемингуэя “О ком звонит колокол”.
А если читали, то не поняли.
Если поняли, то не так…
Высказался деликатно, иначе скажут, что ругаюсь матом.
Я, сын Погибшего Солдата, -- на мне орден “Отечественная война” посмертно, -- постоянно думаю:
Deutsche, warum seid Ihre denn Manschen?
"Спасибо всем, кто приехал почтить память людей, что пожертвовали собой, чтобы спасти нас от беды..."
Полный фоторепортаж будет на стр. “Марафон” 28.04.
Die Fortsetzung folgt (sehen) in S. “Марафон” spater 28. April.
Комментарии
Отправить комментарий